University of Manchester
Проживання в Англії це був для мене виклик та абсолютно новий крок до мого подальшого життя. Я вражена всім.
Перш за все, часом мене лякала думка, що потрібно самостійно жити в країні далекій від твоєї рідної землі. До того ж, мовний бар’єр стояв у мене в пріоритеті чого я боялась найбільше. Я задавалась питанням «А якщо раптом щось станеться не так або почуватимусь погано?», і розуміла, що в такому випадку мені прийдеться зібратись з думками та правильно й лаконічно донести свою думку чи тривогу.
Я сама по собі людина наполеглива та зіткнення з труднощами мотивує мене ще більше. На перших порах, було складно, адже одна справа просто вивчати мову, граматику, а інше діло виходити в суспільство яке тебе розуміє тільки англійською. Згодом я абсолютно адаптувалась, оскільки більшість свого часу я спілкувалась виключно англійською мовою та зустрічалась з друзями різних національностей. На перед-магістерській програмі я зіткнулась з проблемою, що ми повинні висловлювати думку на академічному рівні, будувати складні речення та одночасно лаконічно висловлювати свою думку. Особливо це ускладнювало мою задачу у поясненні своєї теми дослідження, яке я пишу в університеті, а вона звучить так «Як Україна відреагувала на останні вибори Європейського Парламенту?». Але я кожен день докладала неабиякі зусилля, читала багато статей на різні теми, включаючи політичні, а також дивилась фільми та інтерв’ю знаменитих людей.
Насправді для мене освіта у Великобританії та в Україні це дві протилежні системи освіти. В Англії викладачі викладають зовсім іншим способом, у них інший підхід до студентів. Найголовніша перевага та відмінність це те, що у них немає поняття, що пара закінчилась, а отже всі питання ти можеш відкласти до наступної пари. Ні, якщо у мене виникли якісь труднощі чи я не засвоїла матеріал вони будуть пояснювати та надавати додаткові матеріали для того, щоб ти засвоїла матеріал та зловила основу викладеного.
Щодо другої основної відмінності, я це зауважила коли почала написання свого дослідження та дисертації. Мене лякала одна думка про те, як з цим всім матеріалом розібратись і повністю все зрозуміти. Але згодом я усвідомила, що причин для паніки не має, адже викладачі все пояснювали детально та надавали дуже багато матеріалів для засвоєння, брали до уваги зауваження та прохання студентів, оскільки кожен засвоює матеріал по різному.
Якщо були позакласні заняття чи виховні години я завжди була присутня, адже розуміла, що я тут одна і саме позакласні заняття можуть дати мені нові знання та навички для того, щоб полегшити своє перебування тут та подальший вступ на магістратуру.
Як я зазначала вище, єдиним переживанням для мене це було адаптація та мовний бар’єр, зі всім іншим я знала що зможу цілком справитись самостійно, оскільки я часто подорожувала та відвідувала різні міжнародні програми, навчання за кордоном тощо.
Більшість часу я проводила в університеті, кожну годину в нас були перерви по 10-15 хв, за цей час я встигала взяти каву та підготуватись до наступної пари, на великій перерві, яка триває 1 годину, ми з одногрупниками йшли в кафетерій де обідали, пили каву та ділились інформацією про себе та свої традиції.
Оскільки проживання в Англії це був для мене виклик та абсолютно новий крок до мого подальшого життя, я вражена всім.
Я навчилась спілкуватись та розуміти людей різних національностей, також я навчилась правильно висловлювати свою думку, писати есе та наукові роботи.